Напад армії Російської Федерації на нашого східного сусіда показав у новому світлі питання, що ставилися роками. Якою є справжня військова сила Росії і в якому стані перебуває її противник, армії НАТО?
Розмір армій НАТО та Росії
NATO-OTAN
НАТО складається з 30 держав-членів, з яких 7 країн можна знайти у першій двадцятці порівняння військової сили за версією Globalfirepower.com (2022 Military Strength Ranking) Незважаючи на це, задекларовані показники техніки та особового складу низькі.
У наявності є трохи менше 470 тисяч військовослужбовців у багатонаціональних підрозділах. Усе це виключно професіонали з армій держав-членів.
- Військово-повітряні сили мають 2070 літаків, з них 350 винищувачів та 850 гелікоптерів.
- Наземні сили складаються переважно з 1500 танків та 11600 бойових машин піхоти.
- Найпотужнішою частиною військово-морських сил є 3 авіаносці, 2 вертольотоносці, 22 підводні човни та 26 есмінців з фрегатами.
Держави-члени НАТО
Російська Федерація
На дійсній службі Росія має 850 тисяч осіб та 250 тисяч резервістів та таку саму кількість контрактників з напіввійськових приватних організацій, якою є, наприклад, група Вагнера.
На папері у розпорядженні має:
- понад 4100 одиниць авіаційної техніки усіх видів,
- 12 400 танків,
- понад 30 000 одиниць бронетранспортерів різних типів.
- Військово-морські сили наразі становлять переважно 53 підводні човни та 19 ракетних крейсерів з фрегатами.
Офіційно у складі досі вказує єдиний авіаносець, «Адмірал Кузнецов», однак той тривалий час перебуває в сухому доку після масштабної пожежі, і навіть до аварії не був тривалий час у повністю боєздатному стані.
Вертольотоносці Росія на службі не має. Усі носії часів СРСР були виведені з експлуатації, а нові одиниці французького класу Mistral не були поставлені. Контракт з боку Франції було скасовано за окупацію та подальшу анексію українського кримського півострова військами Російської Федерації.
З порівняння може скластися враження, що армії НАТО перебувають у значній невигідній позиції. Однак тут є одразу кілька важливих аспектів, які змінюють всю ситуацію.Цифри оманливі. Держави-члени вивільняють потужності за потреби, тому кількість доступного персоналу чи техніки є в кілька разів більшою.
Авіаносці та підводні човни у порівнянні належать європейським країнам. Однак у разі серйозної загрози свою техніку вивільнять і США, які мають у розпорядженні 10 авіаносців. Наприклад, лише Німеччина має у розпорядженні понад 9 тисяч бойових машин піхоти кількох типів. Ще один важливий факт полягає в тому, що атакована країна вдається до мобілізації, чим примножує свої дотогочасні потужності. Литва має, наприклад, у розпорядженні 15 тисяч резервістів та 11 тисяч осіб напіввійськових формувань. Отже, за часткової мобілізації вона збільшила б свої потужності на дві третини.
Джерело: aa.com, tr.
Підготовка та застосування
Ще одна головна відмінність — це якість підготовки, модернізація техніки та технічне забезпечення. Розмір армії не є найважливішим, адже чим більша армія, тим складніша логістика, переміщення та зв'язок.
Це чудово видно на українському фронті, де росіяни зазнали найбільших втрат саме під час переміщень, а підрозділи страждають від гострого дефіциту провіанту, пального та боєприпасів. Проблемою став і зв'язок, оскільки російська система Glonass почала давати фатальні збої, і російські підрозділи були змушені використовувати туристичне обладнання із системою GPS, навіть у бойових літаках SU-35 та вертольотах KA-52. Хаос і знижений моральний дух посилив і той факт, що ці проблеми лягли на призовників та осіб строкової військової служби.
Більшість підрозділів військ НАТО складається з професійних військовослужбовців. Багато з них мають за плечима багаторічну службу за кордоном у місіях в Афганістані, Іраку, Кіпрі чи Малі. Багатонаціональні підрозділи регулярно змінюють один одного також при охороні території балтійських країн чи Ісландії.
Технічне забезпечення
Виробники військової техніки з країн-членів НАТО належать до світової еліти (наприклад, американський General Dynamics, французький Thales чи німецький KMW). Різниця між Російською Федерацією та НАТО полягає й у тому, що Росія за останні роки не змогла ввести в активну службу жодного значнішого типу озброєння.
Переважну частину її новинок становили модернізації старішої техніки (наприклад, танки Т-64, Т-72 чи колісні транспортери серії БТР). Проєкти винищувача Су-57 чи танка «Армата» не досягли масового виробництва і не були введені в стройове озброєння. Кілька вироблених екземплярів використовуються лише для військових парадів та міжнародної пропаганди. Країни НАТО натомість постійно впроваджують нові типи техніки такі, як, наприклад, німецький транспортер Lynx KF-41 чи міжнародний проєкт реактивного винищувача F-35, з яких другий уже перебуває на активній службі у кількох членів.
Позиція Словаччини в НАТО
Словаччина є членом НАТО з 2004 року. З географічної точки зору ми охороняємо його східний фланг разом із балтійськими країнами та Польщею. З огляду на тривале недофінансування армійського бюджету попередніми урядами та масову присутність застарілої техніки переважно радянського походження, Міністерство оборони Словацької Республіки перейшло до збільшення бюджету та кількох модернізаційних проєктів.
Джерело: mosr.sk
Наразі триває процес заміни 3D радарів раннього виявлення (ізраїльський Elbit), реактивних винищувачів (американський F16 block 70/72), а також завершилися тендери на бойові машини піхоти (шведський гусеничний тип CV-90 від BAE Systems та фінський колісний тип Patria AMV).
Джерело: mosr.sr
На 2022 рік було виділено бюджет у розмірі 1,899 млрд. євро (1,8% ВВП). Однак ця сума є недостатньою і не відповідає зобов'язанню з саміту в Уельсі (2014). Держави-члени зобов'язалися виділяти на оборону щонайменше 2% ВВП. Для порівняння, Польща на 2021 рік виділила 2,34%, а Греція 3,59% ВВП.
Щоб зрозуміти складність проблеми Росії та Північноатлантичного альянсу - НАТО, ми повинні заглянути далеко в минуле, аж до кінця Другої світової війни.
Початок суперництва та поділу світу - виникнення НАТО та Варшавського договору
Північноатлантичний альянс
Після закінчення Другої світової війни західноєвропейські країни виконали своє зобов'язання і скоротили чисельність особового складу армій та кількість військової техніки. Це була угода, укладена ще під час війни, як акт миру та забезпечення майбутньої довіри між сусідніми країнами. Однак вони зі занепокоєнням спостерігали, як їхній колишній союзник, Радянський Союз, замість дотримання цієї угоди, ще більше озброювався і намагався посилити свій військовий вплив у світі.
Тривожні сигнали того, що у випадку СРСР (Союз Радянських Соціалістичних Республік, абревіатура СРСР) не йдеться про надійного союзника, були з самого початку. Адже Другу світову війну розпочала нацистська Німеччина разом із СРСР, нападом на Польщу. Нацисти зі Сталіним уклали договір про взаємний ненапад, який увійшов в історію як пакт Молотова-Ріббентропа (23 серпня 1939 року). Сумною частиною нашої історії є те, що 1 вересня 1939 року на Польщу разом з нацистами напала також Словаччина, тоді під керівництвом фашистської партії Тісо. СРСР напав на Польщу зі сходу 17 вересня 1939 року.
У Другу світову війну СРСР безпосередньо вступив аж 22 червня 1941 року, після початку операції «Барбаросса», коли війська Осі напали й на територію Радянського Союзу. До того часу Радянський Союз проводив час у нападі на Фінляндію, більш відомому як Зимова війна (30 листопада 1939 – 13 березня 1940). Зимова війна показала недоліки радянської армії, що спонукало Гітлера напасти й на свого дотогочасного союзника. Донині Російська Федерація називає цей період Великою вітчизняною війною і відзначає його окремо від пам'ятних заходів з нагоди Другої світової війни.
Рішення укласти оборонно-безпековий пакт між західними країнами було остаточно прийняте у 1948 році, підписанням Брюссельського договору. Бельгія, Люксембург, Велика Британія, Франція та Нідерланди зобов'язалися створити систему колективної оборони, яка протистоятиме політичним, військовим та ідеологічним загрозам. Згодом були запрошені Канада та США для створення єдиного Північноатлантичного альянсу між Європою та Північною Америкою. Невдовзі були запрошені й інші держави (Норвегія, Ісландія, Данія, Італія, Португалія).
Переговори завершилися 4 квітня 1949 року підписанням Вашингтонського договору та офіційним створенням Північноатлантичного альянсу. Кількість членів наразі становить 30. У процесі прийняття перебуває кілька країн, наприклад Боснія і Герцеговина але найважливіші заявники це Швеція та Фінляндія. Обидві країни вирішили вступити лише після нападу на Україну армією Російської Федерації. Про серйозність цього рішення свідчать факти, що Швеція була військово нейтральною майже 200 років, а Фінляндія має з Росією спільний кордон довжиною 1300 км.
Серед найсильніших мотивацій для членства – стаття 5 Вашингтонського договору. Напад на одного члена альянсу автоматично означає напад на всіх інших. Жодна країна-член НАТО водночас ніколи не напала на іншу країну-члена, чого не можна сказати про Варшавський договір (Угорщина 1956, Чехословаччина 1968 на довгих 20 років). Члени водночас мають можливість купувати техніку через спільну агенцію NSPA (NATO Support and Procurement Agency). Таким чином вони купують техніку швидше, вигідніше та з кращою підтримкою виробничих підприємств, ніж це було б при індивідуальному підході окремих країн. НАТО функціонує на демократичних принципах. Прийняття нового члена можливе лише за згоди всіх членів. Якщо проти хоч один, процедура вступу зупиняється, незалежно від розміру країни чи фінансового внеску голосуючого члена до спільного бюджету.
Варшавський договір
Варшавський договір, або інакше Організація Варшавського договору, була заснована 14 травня 1955 року. Як свідчить її назва, пакт було підписано в польській Варшаві. ВД було засновано з ініціативи Радянського Союзу, як реакцію на створення НАТО. 
Джерело: sita.sk
У всіх країнах-засновницях правив комунізм. Йшлося про СРСР, Народну Республіку Албанію, Народну Республіку Болгарію, Чехословацьку Соціалістичну Республіку (назва з 1960 р.), Угорську Народну Республіку, Німецьку Демократичну Республіку (демократичною вона була лише за назвою, панував жорсткий комунізм), Польську Народну Республіку та Румунську Народну Республіку.
Членство укладалося на 20 років з автоматичним продовженням на 10 років, якщо в останньому році держава-член не вийшла з договору. На відміну від НАТО, нові члени не приєднувалися, навпаки. Пакт залишила Албанія на знак протесту проти кривавого придушення угорського повстання у 1956 році та окупації Чехословаччини у 1968 році. У 1963 році про членство подала заявку Монголія. Її заявку заблокувало вето Румунії. СРСР, незважаючи на це вето, надіслав до Монголії свої військові підрозділи для постійного розташування, щоб зміцнити свій вплив у регіоні.
Це підтвердило факт, що, незважаючи на офіційну угоду про рівноправне прийняття рішень урядами держав-членів, усім керувала Москва. Верховні командувачі походили виключно з армії СРСР, без представників інших членів. Не інакше було й з більшими економічними та політичними рішеннями.
Після розпаду СРСР Варшавський договір втратив свій сенс і офіційно припинила існування 1 липня 1991 року. Розпуск підписали представники парламентів держав-членів у Празі.
Джерела: ATM - MagnetPress , 2022 Lithuania Military Strength , Ministerstvo obrany SR, teraz.sk - Rezort obrany má v roku 2022 hospodáriť so sumou 1,838 miliardy eur, The Warsaw Treaty Organization, 1955 / Formation of Nato - Purpose, Dates & Cold War - HISTORY / Fast facts about NATO | CBC News, mocr.army.cz,
